Проблема формування української народності в минулому
знаходила різне тлумачення в працях різних істориків у залежності від
їхньої політичної заангажованості. Показовим щодо цього є порівняння
позицій видатного російського історика М.П.Погодіна та батька сучасної
української науки М.С.Грушевського. «Перший з них стверджував, що після
розпаду Київської Русі населення Наддніпрянщини перейшло на територію
Центральної Росії і згодом утворило Московську державу. Інакше кажучи,
він навіть не помічав існування
"Який голод, питаєте, був? Те, що собак та котів виїли - те дрібниця.
Те, що дохлятину із скототомогильника, щоб власті не бачили, тягали, -
теж ніщо. Серед зими почали мертвяків одривать і їсти, а тоді й за
живих взялися. Чегринець, той вкрав у Сахнихи хлопця, зарізав та й
з’їв. Гарне таке хлоп’ятко було, Панасиком звали, тільки рученята мати
в зарізяки отняла, під порогом лежали…"
Унікальній знахідці – чотири з половиною тисячі років. Одеське колесо
лише на тисячу років молодше за шумерське, знайдене в Месопотамії. Вік
нашого підтвердив радіовуглецевий аналіз. Історики навіть не можуть
оцінити його вартість.
28 квітня — день створення Української Дивізії військ СС „Галичина”. Що
ж це за формування з точки зору сьогоднішньої України, держави начебто
незалежної і водночас невільної духовно? Пересічний українець знає про
неї небагато, переважно із джерел спотворених, поданих імперською
Москвою. Але пані історія — тітка невблаганна, яка рано чи пізно
розставляє все на місця.
У травні 1945 року гітлерівська
Німеччина впала. Держави-переможці по-новому перекроїли світову мапу,
кожна з них отримала, що бажала. Україна, що віддала на олтар перемоги
більше 7 мільйонів своїх дітей, також отримала свою частку "переможного
пирога”. Читатч, звичайно ж, цікавиться, що ж це за така "частка”? Я
відповім на це, дещо невимушене питання, котре чомусь ніколи не
ставиться, особливо в травневі "переможні дні”?
Як і будь-яке місто з претензіями на
престижність, наш Січеслав має інститут своїх почесних громадян.
Критерії належності до такого інституту ніде й ніким не визначені.
Пільги для таких громадян також ніде не афішують. Громадськість міста
жодного разу не залучали до обговорення цього питання.
У сучасному
історіографічному процесі проблема заключення Богданом Хмельницьким
Переяславської угоди з Московським царством є однією з найбільш
полемічних, оскільки впродовж значного часу під впливом
політико-суспільних чинників виникали різноманітні, а іноді протилежні
за змістом, історичні концепції та погляди на цю подію.
Ні для кого не є секретом, що за часів
чужоземного панування над Україною існувала фактична заборона згадувати
про тих історичних діячів, які намагалися визволити Україну від
нав’язаного московського панування. Єдине, що за тих часів дозволялося
казати про них – що вони були "зрадники” та "ставленики” або "агенти”.
При цьому питати, кого ж вони зрадили, якщо діяли на благо України,
було справою небезпечною.
