м. СІМФЕРОПОЛЬ - столиця Автономної Республіки Крим. Місто,
розташоване в центральній частині Кримського півострова на річці
Салгир. Важливий транспортний вузол (дві залізничні лінії, п'ять
автодоріг, великий аеропорт). На території сучасного Сімферополя ХV ст.
н.е. знаходилася столиця Скіфської держави - Неаполь Скіфський. У ХV
ст. місто впало під тиском кочових племен сармат, аланів і готів. У
ХVII ст. Крим завоювали татари, почали знову заселяти долину річки
Салгир. Тут виникло татарське поселення і фортеця Керменчик (маленька
фортеця). Саме тут татари збирали свої війська перед грабіжницькими
походами на українські і російські землі. Серед видатних пам'ятників
міста парк "Салгирка", побудований в садибі в 1826 р. будинок є
пам'ятником архітектури; театри - Український музичний,
Кримськотатарський музично-драматичний, Ляльковий і філармонія;
Кримський краєзнавчий і художній музеї.
м. Алупка . кліматичний
курорт, за 17 км. від Ялти і за 97 км. від Сімферополя, 75 км. від ж/д.
ст. Севастополь. Над містом видніється сама краща гора Криму.
Ай-Петрі. Один з кращих палаців і парків України, розташований в місці
.
Палац Воронцова і парк, 1830-1846 рр. До комплексу входять: Головний
корпус, Шувалівський корпус, паркові споруди, .фонтан зліз. і ін. У
залах палацу експонуються твори відомих майстрів живопису, прикладного
мистецтва, рідкі книги, ноти.
р. БАХЧИСАРАЙ . розташований за 32
км. від Сімферополя в живописній долині річки Чуруксу (приплив Качи),
між Північним і Середнім хребтами Кримських гір. На місці сучасного
Бахчисараю збереглися наступні пам'ятники: Ханський палац,
найпопулярніший пам'ятник архітектури, в приміщенні палацу знаходиться
історико-археологічний музей Бахчисараю. Успенський печерний монастир.
Мечеть Тохталі-Джамі, 1707 р. - шестнадцатігранний мінарет. Фортеця
"Чуфут-Кале" печерне місто, споруджене в горах за 3,5 км. від
Бахчисараю, над скелястими обривами; збереглася гробниця, східна стіна
фортеці, караїмські кенаси і печерне місто.
р. ЯЛТА . разом з
довколишніми селищами і містами - найбільший всесвітньо відомий курорт
Криму. Найцікавіші об'єкти туризму. Ластівчине гніздо., 1911-12 гг.;
Вірменська церква, 909-17 гг.; Палац, 1831-36 рр. (тепер санаторій
матері і дитяти .Ясная галявина.; Дача .Кичкине.,1908-11 гг.;
Полукоровський горб . місце поховання видатних діячів історії і
культури; Комплекс будівель палацу, розташований в Лівадії на схилі
гори Могабі; .Поляна казок. . музей просто неба, де зібрано більше 200
деревяних скульптур на казкові сюжети.
Печерні міста і фортеці.
Ені-Кале не випадково переводиться як "Нова фортеця". Вона була
споруджена для захисту Керченської протоки в останній період турецького
владицтва в Криму - на початку 18го століття. Підставі фортеці
передували події великої історичної важливості. Молодий російський цар
Петро Перший починає будівництво російського флоту, ставлячи завдання
вийти в Чорне море, в якому у той час панували турки. У 1699 році
російський бойовий корабель "Фортеця" з'являється в Керченській
протоці. За участю французьких інженерів в 1700-1710 роках Порту будує
Нову фортецю – Ені-Кале. Фортеця стала новим символом могутності
"Блискучої Порти", проте, з кінця 17го століття вона вже не змогла
протистояти міцніючій силі петровського флоту.
Судакськая
фортеця – це головна пам'ятка міста. Справедливе затвердження
багаточисельних фахівців, які відзначають, що не будь тут, окрім
фортеці нічого іншого, місто і тоді залучало б тисячі людей. Фортеця
побудована з мармуровидного верхнеюрського вапняку на конусоподібній
горі, що круто обривається до моря і полого спускається на північ, де
її опоясував рів з водою. Перед воротами був підіймальний міст.
Кріпосні споруди складаються з поясу стенів двометрової товщини з 20
баштами і консульським замком, що оточують територію фортеці площею 30
гектарів. На вершині Кріпосної гори (157 м-кодів) височіє дівоча башта,
вона ж Дозорна. З нею пов'язана безліч поетичних легенд. Звідси
відкривається дивовижна по своїй величності панорама, не лише на велику
частину Східного Южнобережья, але і на гірський ланцюг з вершинами
Ай-Петрі, Бабуган-яйлі і Аюдага далеко на заході. Багаточисельні написи
на будівельних плитах говорять про те, що фортеця будувалася Генуєю з
1371 по 1469 рр. Останні археологічні розкопки вносять істотні
поправки: вона зведена на більш древніх зміцненнях, що відносяться до
VI століття.
Ластівчине
гніздо звите на прямовисній Авроряной скелі Ай-Тодорського мису.
Будівлю нагадує середньовічний рицарський замок. Воно стало своєрідною
емблемою Південного берега Криму. Зображення "гнізда Ласточкиного"
рознесли по всьому світу мільйони листівок і знімків. Ластівчине гніздо
в його нинішньому вигляді побудоване в 1912 р. за проектом архітектора
А. Ст Шервуда. Мініатюрний замок переніс сильний, 6—7-бальний землетрус
1927 р. Він майже не постраждав, якщо не рахувати гострих шпилів, що
зірвалися в морі, і шматка скелі з-під нижнього балкона. Десятки років
"Ластівчине гніздо" залишалося недоступним для відвідувачів.
Відновлення почалося лише в 1968 р. Зупинилися на проекті, який
передбачав розбирання лише невеликої частини будівлі, підведення під
підставу монолітної залізобетонної плити і обнесення всієї споруди
антисейсмічними поясами.
Парки. Гурзуфський парк є ще однією
пам'яткою Гурзуфа. Він створений в 1803 році на приморській скелі,
займає 12 гектар. Парк – ландшафтний, тут виростає більше 110 видів
декоративних форм дерев і чагарників південної флори. З місцевих видів
в парку зростають суничник дрібноплодний, сосна кримська, ялівець
високий, фісташка туполиста, рускус понтійськая, ладанник кримський.
Види іноземців представлені багатьма субтропічними вічнозеленими
хвойними і листяними породами. Великий інтерес представляють старі
насадження кипариса пірамідального, секвойядендрона гігантського,
магнолії крупноквіткової, кедрів ліванського, гімалайського і
атласського, маслини європейською, кипарісовіка Лавсона. У парку
прекрасні скульптури і фонтани, в числі яких особливою популярністю
виділяються алегорична художня композиція фонтану "Ніч" і фонтан
"Рахіль" (кінець XIX століття).
Никітський
ботанічний сад. У колекціях Никітського ботанічного саду налічується
близько 30 тисяч видів, сортів і гібридів рослин. По дивних, красивих,
багатих і цікавих своїм зеленим убранням алеям щорік подорожує більше
700 тисяч екскурсантів і туристів зі всіх кінців землі. Никітський сад
здійснює широкі наукові зв'язки з 550 установами з 80 країн світу. Сад
закладався на місці природного ліс, тому незрідка зустрічаються окремі
старі дерева місцевої флори – фісташка туповідная, дуб пухнастий,
суничник дрібноплодний і інші дерева, які за віком старше за паркові
насадження. Тіс ягідний зростаючий в цій частині саду, досягає
500-річного віку, нагадуючи про тутешні минулі ліси. Це красиве хвойне
дерево нині збереглося лише в самих важкодоступних лісових урочищах
Кримських гір, в яких зустрічаються і 1000-річні особини. Тут же
зустрічаються і теплолюбиві культури: інжир, мушмула, хурма. Уподовж
майстерно оформлених алей парку можна зустріти насадження рослин,
завезених зі всіх континентів Землі: високо підкинув свої батоги гай
бамбука, батьківщиною якого вважається Китай, поруч зростає дуб
кам'яний – вічнозелений вигляд, вихідець з Середземномор'я. Дуб цей на
Південному березі добре акліматизувався, він широко використовується
для озеленення вулиць Ялти і інших населених
Заповідники.
Аськанія-Нова - всесвітньо відомий заповідник, єдиний в Європі куточок
тіпчако-ковілового степу, яким ніколи не торкався плуг. Тут зібрані
звіри і птиці майже зі всіх країн світу. Дикі тварини містяться на волі
або в напівневолі. Велику частину території займає живописний
ботанічний парк з багаточисельними штучними озерами і ставками, в якому
виростають дерева і чагарники всіх кліматичних зон землі. Унікальний
острівець природи на землі древньої Таврії!Історія Аськанії-Нова
починається з останньої чверті Х1Х століття, коли тут в 1874 році
почали будуватися перші вольєри. У 1919 році був організований Народний
заповідник, реорганізований в 1921 році в Державний степовий заповідник
України. У 1956 році Аськанія-Нова отримала статус Українського
науково-дослідного інституту тваринництва степових районів ім. М.Ф.
Іванова.
Кримський заповідник був організований в 1928 р. Займає 33397 га в
центральній частині Головної Кримської гряди. На території, що
охороняється, виростає більше 1200 видів рослин, мешкає понад 200 видів
хребетних тварин. Особливу цінність представляють дубові, букові і
грабові ліси, що грають важливу воодоохранную і грунтозахисну роль. У
лісах мешкають кримський благородний олень, кримська косуля, муфлон,
чорний гриф, білоголовий сип і інші рідкісні тварини. Велике наукове і
культосвітнє значення заповідника. На периферії території, що
охороняється, створено декілька рекреаційних ділянок і екологічних
стежок, де туристи організованими групами, без збитку для природи
знайомляться з її багатствами. На Чатирдаге обладнана для масових
відвідин красива печера "Мармурова". Тут знаходиться одне з найбільших
в Східній Європі скупчень водоплавних птахів: більше 230 видів, з них
18 видів занесено в Червону книгу. У Алушті при управлінні Кримського
заповідника створений Музей природи і дендрозоопарк де можна
ознайомитись з природними багатствами гірських лісів.
Мис Айя -
обривистий західний край Південного берега Криму, віддалений від
основних доріг і уторованих стежок туристів. На північний захід від
мису Айя тягнеться територія державного ландшафтного заповідника "Мис
Айя". Цивілізована людина ще не добралася до заповідної тиші цих
дібров, не встигла розпиляти на сувеніри смолисті стволи тисячолітніх
ялівців, витовкти галявини з рідкими орхідеями і пильцеголовникамі.І
кримська "соромітниця" суничник дрібноплодний ще приголомшує нашу уяву
пишною зеленню своїх крон. Побачиш того, що переповзає гірську стежку
леопардового полоза, занесеного в Червону книгу України. А в
прибережних водах, занурившись в їх теплі обійми, ще можна виявити
крабів, рапанов і мідій. Сапсани, орли, ширяючі в океані піднебіння,
оповістять раптом пронизливим свистом простір, нагадуючи, що життя
кипить не лише серед залитих сонцем обривів.
Ялтинський
гірничо-лісовий заповідник створений в 1973 році. Він охоплює в
основному західне Южнобережье (14590 га). Ліси займають 3/4 його
території. На гірських схилах поширені високостовбурні, головним чином
соснові (57% лісів заповідника), і широколистяні (букові і дубові)
ліси, місцями вічнозеленим субсередземноморським підліском. По
території Заповідника прокладена екологічна стежка "Сонячна" (колишня
"Царська") протяжністю 7 км.
Урочища. Ай-Петрі – це вершина і гірський масив площею більше 300
км2, один із столових масивів (їх ще називають яйлами), витягнутих
уздовж Південного берега Криму і складових головну гірську гряду.
Ай-Петрінський масив тягнеться зі сходу на захід на 25 км. Умовний
східний кордон проходіт по меридіану гори Долі, відокремлюючи масив від
сусідньої Ялтинської яйли. На заході Ай-Петрі закінчується глибокою
сідловиною Байдарськие коміра.Вища точка всього масиву – гора Долі з
абсолютною відміткою 1346 метрів над рівнем морить, ледве менше (1320
метрів) гора Перепелина (Бенеде-Кир). Сама ж гора Ай-Петрі багато нижче
– її висота 1231 метрів над рівнем морить. Північні схили масиву не
настільки круті, їх суспіль покривають широколистяні ліси. Південні
обриви Ай-Петрінського масиву і його північні пологі схили дуже
живописні, але немає чарівніше за панораму Південного берега, що
відкривається з вершини.150 – 160 мільйонів років назад в околицях
Ай-Петрі активно діяли вулкани, залишки їх можна побачити біля селищ
Мелас і Форос. Самі древні породи, що складають Ай-Петрі, можна
побачити в долині річки Коккозки в обривах над дорогою, яка веде з
Бахчисараю через Соколине до Ялти. Ці зрізані річковою долиною складки
складаються з порід таврійської серії, що ритмічно перешаровуються, –
піщанику, альовролітов, аргиллітов, забарвлених в різні тони.Клімат
Ай-Петрі відрізняється різкою контрастністю. Середньорічна температура
повітря на Ай-Петрі +5,9оС. У горах в один і той же місяць
середньодобова температура може бути самою різною. На Ай-Петрі в січні
вона буває +11,4оС.–20,4оС, у лютому +11,5оС.–26,5оС, а в серпні
+27,1оС.–2,3оС. Найтепліший місяць на яйлах – липень, рідше – серпень.
Середня температура липня рівна 15,6оС, але максимальна значно вище –
вона досягає 32оС. Найхолодніший місяць – лютий, середня температура
його складає –3,8оС.
Ай-Тодорськоє зміцнення знаходилося колись
на крайньому у бік Алупки відрогу Ай-Тодорського мису, увінчаному нині
маяком. Весь мис складається з трьох скелястих виступів, прямовисні
кручі яких утворюють один майже недоступний з моря масив. У ранньому
середньовіччі тут стояв монастир святого Федора Тірона (Ай-Тодор в
переведенні — "святий Федір", тірон—"рекрут, новобранець"), тому відріг
називався Монастирем-буруном, або Монастирським мисом. Пануюче
положення над Південним побережжямвід Аюдага на сході до гори Кішка на
заході, займає масивний відріг Ай-Тодора з маяком, видимим за 27 миль.
Поряд з маяком зберігся рідкий пам'ятник природи - тисячолітнє
терпентинне дерево, що іменується також дикою фісташкою. На території
сучасного маяка в давнину знаходилися льохи і підземелляа з боку дороги
йшла потужна кріпосна стіна, в підставу якої були покладені блоки вагою
до тисячі пудів. Залишки цієї оборонної стіни, зведеної таврами,
збереглися до цих пір. Живописні околиці з миготливим всю ніч зеленим
вогнем маяка не розхвилювали серця багатьох людей.
