Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Севастополь
Герб Севастополя Прапор Севастополя
Основні дані
Прізвисько	Місто руської слави
Країна	Україна
Регіон	Севастополь
Район/міськрада	Севастопольська міська рада
Код КОАТУУ	8500000000
Засноване	14 червня 1783
Статус міста	з 1783 року
Населення	340 190
Площа	864 км²
Густота населення	393,97 осіб/км²
Поштові індекси	99000-699
Телефонний код	+380-692
Координати	44°36′59″ пн. ш. 33°31′31″ сх. д.
Номери автомобілів	CH
Відстань
Найближча залізнична станція	Севастополь
До Києва
- фізична	687 км
- залізницею	942 км
- автошляхами	855 км
Міська влада
Адреса	99011, м. Севастополь, вул. Леніна, 3, 54-05-38
Веб-сторінка	Севастопольська міська рада
Міський голова	Куніцин Сергій

Вид на Севастопольську бухту

Севасто́поль (крим. Aqyar, рос. Севастополь, 1783—1784 та 1797—1826 рр. Ахтіар, також Севастопіль^[1]) — портове місто державного підпорядкування в Україні. Місто розташоване на південному заході Кримського півострова, на узбережжі численних (понад 30) бухт Чорного моря, найголовніша та найбільша з яких — Севастопольська, де розташовані головна база для військово-морських флотів та крупні порти. Із заходу та півдня омивається водами Чорного моря. На території регіону беруть початок усі три пасма Кримських гір (Зовнішнє, Внутрішнє та Головне). Один із 27 адміністративних регіонів України.

Клімат

Клімат відносно м'який, морський, помірно континентальний у передгір'ях, помірно континентальний із «відтінками» субтропічного середземноморського типу на південно-східному узбережжі. Середньомісячна температура повітря протягом року завжди вища 0 °C. Найхолоднішим буває лютий +2,6 °C, найтеплішим — липень +22 °C — +24 °C.

Історія

Поселення на місці сучасного Севастополя, Херсонес Таврійський, було вперше засноване в 422—421 роках до н. е. грецькими вихідцями з Гераклії. Місто досягло розквіту у період до 2 століття н. е., та спочатку існувало як самостійне, в 1 столітті потрапило під контроль Римської Імперії, а з кінця 4 століття — Візантії. Наприкінці 10 століття на короткий час місто потрапило під контроль Київської Русі. В 13 столітті місто прийшло в занепад, а в кінці 14 століття було остаточно зруйноване татарами.^{[Джерело?]} На місці Херсонеса виникло невелике кримськотатарське селище Ак-Яр.

Нове місто Ахтіар на місці стородавнього поселення було засноване під керівництвом російського адмірала шотландського походження Фоми Фомича Маккензі (Thomas Mackenzie) за наказом графа Григорія Потьомкіна 3 (14) червня 1783 року (по приєднанні Криму до Російської імперії)^[2]. Ахтіар споруджувався дуже швидко. Основною причиною цього було те, що солдати і матроси брали каміння з будинків та стін фортеці Херсонесу, який на той час непогано зберігся. Древні будівлі Херсонесу, які на той час дуже добре збереглися, і мали навіть двері у будинках^[3], висаджувалися в повітря заради будівельного матеріалу.

1784 року перейменований згідно бажанню Єкатерини ІІ на Севастополь (з грец. «місто слави»), а вже через 13 років йому повернута первинна назва, яка була закріплена з 1797 до 1826 року. До 1804 року Ахтіар — головна російська військова база на Чорному морі і сильна фортеця.

Під час Кримської війни зазнав облоги (25 вересня 1854 р. — 8 вересня 1855 р.) і майже цілковитого знищення; за Паризьким мирним договором (1856) демілітаризований, з 1871 р. — знову військова база.

Побудова залізниці (1875) вплинула на зростання торговельної пристані (вивіз пшениці), яку, однак, по відновлення Севастополя як морської фортеці (1890) переведено до Феодосії.

У червні 1905 р. в Севастополі сталося повстання матросів проти царського режиму (на броненосці «Потьомкін»).

З 1921 р. у складі Кримської АССР (положення ВЦІК «Про Кримську Радянську Соціалістичну Республіку» від 8 жовтня 1921 р.).

З 1945 р. після ліквідації Кримської АССР у складі Кримської області РРФСР як місто обласного підпорядкування.

У 1948 р. указом Президії ВР РРФСР виділений в окремий адміністративно-господарський центр (місто республіканського підпорядкування). При цьому Севастополь не став окремим суб'єктом РРФСР^[4][5][6], і юридично продовжував залишатися у складі Кримської області, яка згідно діючої на той момент Конституції РРФСР була одним з суб'єктів РРФСР.

У 1954 р. указом Президії ВС СРСР, Кримська область за ініціативою Микити Хрущова була передана з РРФСР в УРСР. Відповідні зміни в Конституції СРСР, РРФСР і УРСР були внесені 26 квітня, 2 червня і 17 червня. (В указі передача Криму пояснювалася територіальною близькістю до України, спільністю економіки, культурними зв'язками, і була приурочена до 300-річчя з дня підписання Березневих статей). Передача Кримської області відбулася з дотриманням всіх передбачених діючою Конституцією СРСР процедур^[7], проте, згідно з Угодою про утворення СРСР зміна меж між союзними республіками взагалі знаходиться поза повноваженнями центральної влади Союзу РСР (їх веденню — тільки зміна зовнішньої межі між СРСР і іншими державами), а союзні республіки — незалежні держави, що добровільно об'єдналися (а Україна і Білорусь були навіть членами ООН). Тому згідно з Конституцією СРСР — все законно, а згідно з нормами міжнародного права — грубе порушення (передача території без складання міжнародного договору і без його ратифікації законодавчими органами влади УРСР і РРФСР).

У Конституції УРСР 1978 роки був встановлений статус Севастополя як міста республіканського підпорядкування. Конституція РРФСР з 1978 вперше стала містити список міст республіканського підпорядкування, нарівні з іншими суб'єктами федерації. Севастополя поміж них не було. Таким чином був юридично закріплений статус Севастополя як частини УРСР.

Поточний статус Севастополя як суб'єкта України заперечується рядом політичних рухів Криму і Севастополя (Російський рух Криму, Російська громада Криму), які як політичну платформу висувають гасла повернення Севастополя і Криму до складу Росії. Аналогічної позиції дотримуються і ряд політичних сил і діячів Російської Федерації (Дмитро Рогозін, Сергій Бабурін, Костянтин Затулін, Юрій Лужков), що з середини 1990-х подають політичну, організаційну і фінансову підтримку російським національним організаціям Севастополя і самому місту.

Населення

На території Севастопольської міськради сконцентровано близько 15 % населення Кримського півострова.

• 1875 — 12 000 мешканців
• 1897 — 53 000
• 1926 — 96 700 (у тому числі 10,6 % українців, 60,0 % росіян),
• 1939 — 114 000
• 1959 — 148 000 (у тому числі приблизно 19 % українців, 76 % росіян)
• 1970 — 229 000
• 2005 — 378 600
• 2007 — 379 200

Адміністративно-територіальний поділ

Автостанція "Північна"

Причал "Північна"

Структурний каркас Севастопольської системи розселення утворюють три міста (Севастополь, Балаклава та Інкерман) і селище міського типу Кача. Загалом на території міськради знаходиться 29 населених пунктів. Райони:

• Балаклавський район
• Гагарінський район
• Ленінський район
• Нахімовський район

Промисловість

Севастополь — важливий пром. центр: приладобудів. і ремонтно-мех. зав., харч. (рибна, виноробна тощо), гірничо-добувна (видобуток флюсових і будів. вапняків), будів. матеріалів, легка і деревообробна промисловість, виробництво холодників.

Порт — один з найкращих природних портів Чорного м., глибокий, доступний для найбільших кораблів і повністю модернізований; військ. порт є над Півд. і Корабельною затоками, торг. — у зах. частині Півд. затоки.

Освіта та наука

Севастополь — наук.-культ. центр: 6 н.-д. установ, у тому ч. Інститут Біології Півд. Морів АН УРСР (кол. Севастопольська Біологічна станція, заснована 1871 — 72; див. Доповнення), з акваріумом (з 1897), Морський Гідрофіз. Інститут АД УРСР, Приладобудів. Інститут, 4 технікуми (суднобудів., будів., сов. торгівлі, мед. училище).

Відомі севастопольці

В місті народилась історик, філолог, архівіст Ольга Водолажченко.

Пам'ятки історії та культури

Споруда панорами «Оборона Севастополя 1854-1855»

Музеї:

• Херсонеський Державний Історико-археологічний музей (з 1892),
• Севастопольський Художній Музей,
• Музей Червонопрапорного Чорноморського флоту,
• Музей Севастопольський героїчної оборони і визволення,
• Панорама «Оборона Севастополя 1854-1855» (відкрита 1905, архітект В. Фельдман, художник Ф. Рубо, після 1945 відбудована),
• Пам'ятник кораблям, затопленим 1854 — 55, (скульптор Адамсон, 1905) і
• Діорама «Штурм Сапун-гори 7.05.1944» (1959);
• 2 драматичні театри.

Краєвид С., завдяки горбистій місцевості й її розчленуванням морськими затоками, мальовничий. У 19 ст. Севастополь був розташований на зах. схилах Півд. затоки, у 20 ст. — розрісся на її сх. берег, останньо і на півн. від Севастопольської затоки. Сучасний Севастополь поділений Севастопольською затокою на меншу півн. і більшу півд. частину (обидві сполучаються за допомогою катерів), що своєю чергою поділена на центр., зах. і сх. Корабельну. Гол. вулиці цієї дільниці розташовані здовж Півд. затоки і часто пов'язані сходами з кварталами вище. Поодинокі райони мають самостійну мережу вулиць відповідно до рельєфу м. Багато зелених насаджень, більшість гром. та адміністративних будинків у центрі облицьована білим інкерманським вапняком.

Примітки