Область розташована на південному сході України в межах Донецького кряжа, Приазовської височини та частково Придніпровської низовини. На заході межує із Запорізькою та Дніпропетровською, на північному заході з Харківською, на північному сході та сході з Луганською областями України та з Ростовською областю Росії. Із півдня область омивається Азовським морем.
Довжина області з півночі на південь — 255 км, із заходу на схід
— 180 км. Загальна довжина меж області складає 1 526 км, з них:
сухопутні — 1 376 км, морські — 140 км. Найвище місце області — курган Могила-Гостра (331 м), розташований поблизу селища Польове Шахтарського району, найнижче місце (− 0,4 м) — рівень води в Азовському морі.
Крайня північна точка області — висота 195 м в Краснолиманськом районі, південна — село Білосарайська Коса Першотравневого району, західна — поблизу селища Комишуваха Великоновосілківського району, східна — поблизу села Верхній Кут Шахтарського району.
Географічний центр області знаходиться в селищі Піски Ясинуватського району.
Історія
До її складу увійшли Артемівська, Ворошилівська, Горлівська,
Кадіївська, Костянтинівська, Краматорська, Краснолуцька, Луганська,
Макіївська, Маріупольська, Риківська, Сталінська міські ради й
Гришинський, Лисичанський, Ровеньківський, Сорокинський та Чистяківский
райони.
Зі складу Харьковскої області були передани 13 районів:
Біловодський, Білолуцький, Верхньо-Тепловський, Лиманський,
Марковський, Меловський, Ново-Айдарський, Ново-Псковський,
Рубіжанський, Сватовський, Слов'янський, Старобільський й Троїцький
(Покровський). Із Дніпропетровської областї було передано 5 районів:
Велико-Янисольський, Волновахський, Старо-Каранський,
Старо-Керменчикський і Старо-Миколаївський (Володарський).
Обласним центром був Артемівськ, а з 16 липня 1932 року - Сталіно.
Із червня 1938 року Донецька область була поділена на Сталінську і
Ворошиловоградську. У складі Сталінської області залишилося 10 міст:
Сталіно, Артемівськ, Горлівка, Костянтинівка, Краматорськ, Макіївка,
Маріуполь, Орджонікідзе, Слов'янськ, Чистякове; 4 селища міського типу:
Дебальцеве, Дружківка, Красноармійськ, Микитівка; 22 сільських райони:
Авдіївський, Олександрівський, Амвросіївський , Андріївський,
Велико-Янисольський, Будьонівський, Волноваський, Володарський,
Дзержинський, Добропільський, Красноармійський, Краснолиманський,
Мангуський, Петро-Мар'їнський, Ольгінський, Селідівський, Сніжнянський,
Старобешевський, Старо-Каранський, Старо-Керменчикський, Тельманівський
і Харцизький.
Територія області з жовтня 1941 року по вересень 1943 року була
окупована німецько-фашистськими військами і їх союзниками. Тимчасово
повернуто історичну назву: Юзівська область.
У листопаді 1961 року Сталінська область переіменована на Донецьку.
У 1965 році в області було 19 міст обласного підпорядкування:
Донецьк, Артемівськ, Горлівка, Дебальцеве, Дзержинськ, Добропілля,
Дружківка, Єнакієве, Жданов, Костянтинівка, Краматорськ,
Красноармійськ, Макіївка, Селидове, Слов'янськ, Сніжне, Харцизьк,
Торез, Шахтарськ. Згодом до них долучилися 1976 року Ясинувата, у 1979
- Красний Лиман, у 1987 - Кіровське, у 1990 році - Авдіївка, у 1991
році - Вугледар, у 1992 році - Жданівка, Докучаєвськ, Новогродівка.
У грудні 1962 року були збільшені сільські райони, чисельність яких
склала 9 замість 21: Амвросіївський, Артемівський,
Великоновоселівський, Волновахський, Володарський, Красноармійський,
Мар'їнський, Новоазовський, Слов'янський. У 1963 році був утворений
Старобешівський район. У січні 1965 року створено 15 районів:
Олександрівський, Амвросіївський, Артемівський, Великоновоселівський,
Волноваський, Володарський, Костянтинівський, Красноармійський,
Мар'їнський, Новоазовський, Слов'янський, Шахтарський і Ясинуватський.
У грудні 1966 року були утворені додатково три райони: Добропільський,
Першотравневий і Тельманівський.
Населення
Див. також Міграційні та демографічні процеси в Донецькій області: 1943-1951 роки
Донецька область — найбільш густонаселений регіон України. Тут
мешкає близько 10% загальної чисельності населення країни. Область —
промислова частина Донбасу
з переважаючим міським населенням. Населення характеризується
багатонаціональністю — тут мешкають представники понад 120 етносів: українці, росіяни, греки, євреї, німці, татари та інші.
Національності області (2001, тис. чол.):
- українці - 2744,1 (56,9%)
- росіяни - 1844,4 (38,2%)
- греки - 77,5 (1,61%)
- білоруси - 44,5 (0,92%)
- татари - 19,2 (0,4%)
- вірмени - 15,7 (0,33%)
- євреї - 8,8 (0,18%)
Мови області (2001, %)
- російська - 74,9
- українська - 24,1
- вірменська - 0,13
Найбільші міста області: Донецьк (987 тис. чол., оцінка, 2005), Маріуполь (482), Макіївка (377), Горлівка (279), Краматорськ (176), Слов'янськ (121), Єнакієве (99) та інші.
Міське населення (2006) - 90,3%
Донецьк
Маріуполь
За переписом населення (01.01.2001), тис. чол.:
- Донецьк - 1016,2 (з передмістями - 1033,4)
- Маріуполь - 492,2 (з передмістями - 514,5)
- Макіївка - 389,6 (з передмістями - 432,8)
- Горлівка - 292,3 (з передмістями - 314,7)
- Краматорськ - 181,0 (з передмістями - 216,2)
- Слов'янськ - 124,8 (з передмістями - 146,6)
- Єнакієве - 104,0 (з передмістями - 161,5)
- Костянтинівка - 95,1
- Артемівськ - 82,9 (з передмістями - 113,4)
- Торез - 72,3 (з передмістями - 95,6)
- Красноармійськ - 69,2 (з передмістями - 83,3)
- Дружківка - 64,6 (з передмістями - 74,9)
- Харцизьк - 64,2 (з передмістями - 114,1)
- Шахтарськ - 59,6 (з передмістями - 71,7)
- Сніжне - 58,5 (з передмістями - 82,6)
- Димитров - 54,8 (з передмістями - 55,8)
- Дзержинськ - 43,4 (з передмістями - 87,0)
- Ясинувата - 37,6
- Авдіївка - 37,2
- Добропілля - 35,6 (з передмістями - 71,7)
- Кіровське - 30,9
- Дебальцеве - 30,2 (з передмістями - 52,2)
- Красний Лиман - 28,2 (з передмістями - 29,6)
- Селідове - 26,8 (з передмістями - 62,6)
- Докучаївськ - 24,4 (з передмістями - 25,3)
- Новогродівка - 17,5
- Вугледар - 17,4
- Жданівка - 13,7 (з передмістями - 14,8)
Населення районів області (тис. чол., 01.12.2001):
- Волноваський - 92,6
- Мар’їнський - 90,4
- Старобешівський - 56,0
- Амвросіївський - 55,1
- Артемівський - 53,9
- Великоновосілківський - 49,3
- Слов’янський - 39,2
- Новоазовський - 38,9
- Красноармійський - 37,4
- Тельманівський - 35,1
- Володарський - 31,2
- Ясинуватський- 30,2
- Першотравневий - 29,2
- Краснолиманський - 24,8
- Шахтарський - 23,6
- Олександрівський - 22,9
- Костянтинівський - 21,0
- Добропільський - 20,5
Економічне зайняте населення — 1724070 (2001), у т.ч. 23,9% -
у обробній промисловості, 13,9% - у добувної, 11,6% - в торгівлі та
ремонті, 7,9% - в транспорті, 7,5% - в освіті, 7,3% - в охороні
здоров'я, 6,7% - в сільському та лісному господарстві.
Освіта економічне зайнятого населення - 20,4% - повна вища
освіта, 0,7% - базова вища, 30,2% - неповна вища, 40,6% - повна
загальна освіта, 7,2% - базова загальна, 0,8% - початкова загальна,
0,1% - без початкової освіти.
Зміна кількості населення області (населення на 01.01.кожного року)
- 1971 - 4934 тис. чол.
- 1987 - 5368 тис. чол.
- 1995 - 5267 тис. чол.
- 2000 - 4953 тис. чол.
- 2001 (перепис 01.12.2001) - 4825,6 тис. чол.
- 2006 - 4622,9 тис. чол.
Природні умови
Клімат регіону - різко континентальний з досить спекотним засушливим літом і порівняно холодною зимою.
Донецька область має багаті природні ресурси. Тут є дивожні місця і
лікувальні джерела. Бальнеологічне значення мають Слов'янські солоні
озера і джерела мінеральних вод. Національну цінність складають дві
заповідні зони — Хомутовський степ і Святогір'я.
В останньому створено Національний парк України „Святі гори". Унікальні
природні лікувальні властивості має соляна шахта в м. Соледарі, де
створений спелеологічний санаторій. Азовське узбережжя за оздоровчим
ефектом — прекрасна рекреаційна зона.
Область багата плодючими чорноземами, має велику
мінерально-сировинну базу. Головні корисні копалини — кам'яне вугілля
(запаси оцінюються в 25 млрд тонн), кам'яна сіль, вапняки, вогнетривка
глина, калійна сіль, ртуть, крейда, гіпс, азбест, графіт та інші —
всього близько 100 найменувань, включаючи залізну руду і рідко-земельні
метали.
Економіка
Початками промислового Донбасу слід вважати Соляні промисли Донеччини у 17-18 ст.
Наявність в Донецькому регіоні власних паливно-енергетичних і
мінерально-сировинних ресурсів, близькість залізорудних родовищ
Криворізького басейну, вихід до моря, сприяли формуванню великого
промислового комплексу з високою концентрацією галузей важкої
промисловості, створенню досить розвинутої виробничої, наукової і
соціальної інфраструктури, високого ступеня урбанізації.
Вагоме місце в економіці Донеччини посідає промисловість. Область
виробляє п'яту частину загальнодержавного обсягу промислової продукції,
посідає перші та провідні місця в Україні з виробництва цілого ряду
основних видів промислової продукції, з обсягу експорту. Тут
сконцентровано понад 2000 промислових підприємств гірничовидобувної,
металургійної, хімічної галузей, енергетики, важкого машинобудування і
будівельних матеріалів, експлуатується близько 300 родовищ корисних
копалин.
В структурі промислового виробництва переважають металургійний (49%)
та паливно-енергетичний комплекси (23,5%). 2 найбільших промислових
центра виробляють більш ніж половину загального об'єму промислового
виробництва області: Донецьк (18%), Маріуполь (37%).
Промисловість області
- чорна металургія з повним циклом виробництва:
- чорна металургія, трубні заводи:
- чорна металургія, коксохімія:
- Авдіївський (2007,7)
- Маркохім (951,1) — м. Маріуполь
- Донецьккокс (479,4)
- Макіївський (371,1)
- Єнакіївський (310,0)
- Ясиновський (237,4) — м. Макіївка
- Макіївкокс (142,4)
- тощо
- кам'яновугільна промисловість
- Шахта імені Засядька (895,2) — м. Донецьк
- Донецьквугілля (554,7)
- Добропіллявугілля (546,7)
- Шахта «Красноармійська-Західна № 1» (510,2)
- Макіїввугілля (448,3)
- Шахта «Комсомолець Донбасу» (240,8) — м. Кіровське
- Шахтарськантрацит (225,5)
- Шахта «Краснолиманська» (216,3) — м. Родинське
- Селидіввугілля (192,0)
- Красноармійськвугілля (186,3) — м. Димитров
- Дзержинськвугілля (116,6)
- тощо
- машинобудівна промисловість
- Концерн «Азовмаш» (3515,9) — м. Маріуполь
- Концерн «Укрвуглемаш» (1601,3) — м. Донецьк
- НКМЗ, Новокраматорський машинобудівний завод (698,5) — м. Краматорськ
- Норд (572,3) — м. Донецьк
- Донбас-Плюс (133,3) — м. Донецьк
- тощо
- хімічна промисловість
- Концерн «Стірол» (1553,3) — м. Горлівка
- тощо
- транспорт
- харчова промисловість
Економіка області представлена також потужним агропромисловим
комплексом. Динамічно працюють харчова і переробна промисловість:
товаровиробничий комплекс, розвивається торгівля.
Економіку обслуговують 137 банків і банківських установ, 17
страхових компаній, 24 біржі. Розвиток банківської системи, що
відбувається в умовах економічного зростання, стабільності грошової
одиниці України, зниження відсоткових ставок за кредити,
характеризується зростанням активів і зобов'язань, підвищенням рівня
капіталізації банків, розширенням кредитування економіки.
Регіон відрізняється високою транспортною засвоєністю території.
Транспортна система представлена майже усіма видами транспорту —
залізничним, автомобільним, авіаційним та морським. У місті Донецьку
будується метро.
СЕЗ та теріторії пріоритетного розвитку
Родовища корисних копалин
Екологія
Нинішню екологічну ситуацію в Донецькій області можна визначити як
кризову, що формувалася протягом тривалого періоду через нехтування
об'єктивними законами розвитку та відтворення природно-ресурсного
комплексу України. Відбувалися структурні деформації народного
господарства, коли перевага в області надавалася розвитку
сировинно-видобувних, енергогенеруючій, металургійній, хімічній та
іншим найбільш екологічно небезпечним галузям промисловості. В
поєднанні з недостатністю правових та економічних механізмів захисту
природного середовища, низькою забезпеченістю та ефективністю захисних
споруд, а також з низьким рівнем екологічної свідомості суспільства це
призвело до небезпечного екологічного стану у Донецькій області. В
незалежній Україні на державному рівні визнано, що необхідно
здійснювати таку політику в сфері охорони довкілля, яка б забезпечувала
стійкий з екологічного погляду розвиток, ефективне зниження та
попередження негативних впливів на навколишнє середовище.
Культура
Релігія
На території Донецької області станом на 1 січня 2006 року з правом
юридичної особи діє 1367 релігійних організацій, а саме: 1308
релігійних громад, 18 релігійних центрів і управлінь, 9 монастирів, 1
лавра, 20 місій, 1 братство, 10 вищих духовних навчальних закладів. У
2005 році зростання релігійної мережі відбулося на 43 юридичні особи.
Це є на рівні 2004 року, але значно менше в порівнянні з попередніми
роками (у 1991 році діяло 216 релігійних громад, у 1992 р.
зареєстровано 49 громад, у 1993 р. — 40, у 1994 р. — 59, у 1995 р. —
59, у 1996 р. — 86, у 1997 р. — 96, у 1998 р. — 85, у 1999 р. — 120, у
2000 р. — 160, у 2001 р. — 115, у 2002 р. — 79, у 2003 р. — 61). При
цьому ускладнення релігійної мережі на Донеччині продовжує зростати,
релігійна карта області дуже строката — 49 конфесійних напрямків:
95,7 % всіх релігійних організацій області складають християнські
конфесії. В області також діють 22 мусульманських, 18 іудейських, 10
буддійських релігійних організацій, 6 релігійних громад міжнародного
товариства свідомості Крішни, 4 релігійні громади Всесвітньої чистої
релігії, 2 релігійні громади «Наука Розуму» та по одній релігійній
громаді РУНВіри, Церкви Нового Єрусалиму, індуїстського тантризму та
Церкви Останнього Заповіту (Віссаріонівці). Свою діяльність на
Донеччині продовжують послідовники бахаїзму, Церкви Об'єднання
(муністи), Саї-Баби, Трансцедентальної Медитації ™ тощо, які поки що не
вирішили питання набуття прав юридичної особи. - ДАВНІ ПАМ'ЯТНИКИ НА ДОНЕЧЧИНІ
1. Руїни хрестоподібної купольної церкви 1792 р. в степу на
території села Олександро-Шульгіного Констянтинівського району. Ззовні
стоять дорійські, а всередині коринфські колони. На коринфських
частково збереглися розписи.
2. Однокупольний храм Одигітрійської Богододиці з перелому XIX-XX
ст. у візантійському стилі у селищі міського типу Грузько-Ломівка на
залізничній лінії між станціями Макіївка-Моспине.
За переказами ікону Богородиці, названу Одигітрією, намалював
євангелист Лука. Нею благословляв візантійський імператор Костянтин IV
Мономах (1042-1054) дочку, коли вона вінчалася з князем Всеволодом,
сином Ярослава Мудрого. На початку XII ст. син Всеволода Володимир
Мономах переніс цю ікону до Смоленська.
3. Кам'яна Святопокровська церква XIX ст. на місці запорізької дерев'яної в селищі Зайцевому, що в межах Горлівки.
4. Миколаївський собор, відбудований 1905 р. в псевдоруському стилі в селищі Штерівка м. Горлівки.
5. Церква Олександра Невського з 1897 р. в Слов'янську біля
залізничного вокзалу. Має три престоли: Миколая Чудотворця, Олександра
Невського й московського митрополита Олексія.
6. Цвинтарна церква Всіх святих з початку XX ст. біля Артемівського автовокзалу.
Чимало церков, на жаль, було зруйновано в 1930-их роках. серед них і
кам'яну Миколаївську церкву в Ясенівці з 18-ти метровою (по висоті)
дзвіницею. Загальна висота цієї церкви - 40 метрів. Долішню її частину
змуровано з природного каменя. Товщина стін біля півтора метрів. Решта
18 метрів була дерев'яна. Там висіло шість дзвонів. При пожежі. або,як
треба було зібрати нарід, можна було бити, не піднімаючися на дзвіницю.
В безвітряну погоду звук головного дзвона лунав на 15 кілометрів. Стіни
і стелю всередині церкви було розмальовано на біло-блакитному фоні.
До давніх пам'ятників належать також Савур-Могила, Архангельська могила та інші.
- ПАМ'ЯТНИКИ НА ДОНЕЧЧИНІ, ЯКІ ПОСТАВЛЕНО В XX СТОЛІТТІ
В Донецьку поховано борця проти самодержав'я В Флеровського
(1829-1918). На його могилі в сквері його імені стоїть обеліск із
рожевого донецького полірованого граніту, на якому відлито бронзовий
барельєф і вінок. Флеровський проїхав під конвоєм 19 тисяч верст, а
3500 верст пройшов пішки, сидів у 32 острогах, декілька років у
одиночках. До Юзівки приїхав з підірваним здоров'ям у 1897 р.
На проспекті РККА ("рабоче-крестьянской красной армии") поховано
відважних повітреплавателів, які вивчали стратосферу: П. Батенка, Д.
Стовбуна, Я. Українського і С. Кучумова. На їхній могилі на постаменті
установлено двометрову фігуру стратонавта, що дивиться у безкраї
простори повітряного океану. На меморіальній дошці бронзові барельєфи
чотирьох героїв.
Інший - арктичний океан досліджував Георгій Сєдов (1857-1914) родом
із Кривої Коси (тепер Сєдове), що біля Новоазовська. Він народився в
сім'ї рибалки і був штурманом далекого плавання. В 1903-04 р. брав
участь у гідрографічній експедиції до Північного льодовитого океану. В
1909 р. шукав гірло річки Колими, в 1910 - обслідував Хрестову Губу на
Новій Землі. 1912 р. вирушив з Архангельська з зимівлею на Нову Землю,
а в серпні 1913 р. ходив на Землю Франца-Йосифа. В 1914 р. помер, їдучи
на собачих запряжках до Північного полюса, не дійшовши до острова
Рудольфа. Похований на мисі Аук. Пам'ятником цій мужній людині є сама
назва його рідного містечка - Сєдове.
Після останньої війни радянська влада установляла пам'ятники
видатним поетам і письменникам: у Донецьку - Т. Шевченкові, М. Горькому
та погруддя О. Пушкіна і І. Франка. А от у Слов'янську "отцы города"
зняли пам'ятник нашому Кобзареві з вулиці Т. Шевченка на початку
1970-их років. Біля 20 років валявся він десь на смітнику й тільки
протести патріотів змусили владу повернути пам'ятник назад на вулицю Т.
Шевченка. В Слов'янську є погруддя Т. Шевченка.
На Донбасі в Горлівці повстали проти царату в 1905 р. робітники.
коли 16 грудня царськи солдати відкрили вогонь по учасниках страйку, до
багатьох міст вислано телеграми. До ранку з Єнакієвого, Дебальцевого,
Харцизька, Ясинуватої, Алчевська, Дружківки, Гришиного й Авдіївки
надійшли до Горлівки збройні дружини. Царські війська побоялися. що
повстанці отримають допомогу й одступили. Героїв цього повстання
увічено пам'янтиком-ансамблем на майдані Революції.
Героям і жертвам громадянської війни присвячено декілька пам'ятників:
- у селищі Нижня Кринка, де 30 грудня 1917 р. білоказаки розстріляли 118 робітників рудника Ясенівський;
- у селищи Кринична, де в 1918 р. білоказаки розстріляли більшовицького комісара Петра Дергачова;
- у Новоекономічному - партизанові громадянської війни Ф. Наумову;
- у Липовому гаю біля автотраси Ханженкове-Красний Октябрь - обеліск у честь першої маївки робітників Дмитріївська й Харцизька.
У березні 1918 р. в Юзівці, Констянтинівці, Гришиному й Маріуполі
створено опорні пункти для спротиву німецьким кайзерівським окупантам.
На весні 1919 р. залізнична станція Дебальцеве була осередком боєвих
операцій і червоноармійці тримали 350-кілометровий фронт проти
денікінців на північ од Дебальцевого, на південь од Бахмута й далі до
Волновахи. Звідтіль до узбережжя Азовського моря діяла махновська
бригада, що входила до складу червоноармійської Задніпровської дивізії.
Під час відступу наприкінці грудня білогвардійці створили вузли опору
Бахмут-Попасна, Горлівка-Дебальцеве та Іловайськ-Леонове. Махновські
повстанці в 1919, будучи союзниками радянської армії, двічі здобували
Маріуполь. У жовтні махнівсько-денікінський фронт протягнувся понад
1200 км. Коли ж більшовики в 1920 р. розірвали угоду з Махно і 17 липня
1921 його повстанці проходили через Юзівський район, на них напали
червоні. Втекла кіннота, а 2000
Джерело: http://uk.wikipedia.org/wiki/Донецька_область |
