Патріотизм — це любов до своєї Вітчизни. Така найкоротша формула поняття, яке є найважливішим складником будь-якої ідеології. Ідеологія комуністичного інтернаціоналізму вкладала свій зміст у це слово, який, власне, і виражав суть комуністичної філософії. Зокрема, патріотизм ділився на патріотизм народних мас і патріотизм експлуататорських класів. Ніби для бідних і багатих існувало дві різні вітчизни. А якщо й одна, то її можна було любити по-бідному і по-багатому.
«Страшенный народ был, — рассказывали старики в приднепровских селах о запорожских вояках. — Богатыри у них были такие, каким равных нигде не было». Уже один «мордатый, точно обточенный» внешний вид сечевиков повергал в трепет врагов. Вот как в одной легенде описываются казацкие здоровяки: «У каждого по семь пудов голова, у каждого такие усища, что бывало, как возьмет он их в обе руки, да как расправит один ус туда, а другой сюда, так и в дверь не влезет, хоть бы в нее целая тройка с повозкой проскочила».
Скільки
доводиться чути навколо, що "Немає загальнонаціонального лідера",
"Немає кому повести людей за собою", чи більш банальні "Староста у нас
ніякий", "Профком не працює" тощо
Серйозні
перетворення завжди починаються з духовно-світоглядного оновлення. Це
неминуче вимагає повернення до правильної символіки, адже символіка —
це концентрований світогляд.
Історія—це душа народу, без якої він не можеіснувати як певний етнос. Історія—це пам’ять про минулі покоління, котрим ми повинні бути вдячними за все, що вони зробили для нас